Кoли людствo зaбувaє свoє минулe – вoнo втрaчaє мaйбутнє. Трагедія, яка трапилася у житті людeй 26 квітня 1986 рoку нe oминула жoдну укрaїнську сім’ю. Щoб пaм’ять прo цю стрaшну пoдію нe стирaлaся в сeрцяx людeй, щoб знaлa мoлoдь стрaшні урoки історії, з ініціaтиви голови Черкаської міської громадської організації «Союз Чорнобиль України» Олега Гончарова відбулися лекції, уроки мужності у навчальних закладах і музеях.

– Наша організація заснована у 1995 році, і з того часу ми займаємося соціальним захистом чорнобильців і їхніх родин. Такі заходи ми проводимо постійно, щоб наша молодь не тільки знала про страшну трагедію, яка спіткала нашу країну, але й зробила певні висновки, – розповів очільник міської організації чорнобильців.

23 квітня у Черкаській міській бібліотеці для дорослих №7 відбулася зустріч з ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які на собі відчули вплив «мирного атому».

Важкі випробування випали на долю не тільки військовим і пожежникам, але й медикам, транспортникам та ще багатьом людям, які так чи інакше допомагали ліквідовувати наслідки техногенної катастрофи.

Дозиметрист Сергій Кoрочкін не один кілометр намотав на освинцьованому бронетранспортері.

– Я вимірював рівень радіації. А спеціалісти вже визначали, скільки можна на тій чи іншій ділянці відкритого простору знаходитися. По цим вимірам потім складали план, згідно якого вже інші фахівці виконували свої задачі, – розповів Сергій Сергійович.

Дезактивацією території Чорнобильської АЕС займався Анатолій Касяненко (на знимку-другий справа) . Потрапивши у радіоактивне пекло майже у перші дні після аварії, Анатолій Іванович на поливальній машині заливав тліючі ділянки поверхні, маючи на собі мінімальний захист.

– Цивільних у перші дні майже не було, в основному військові. На них були надіті одні респіратори, стояли навіть без захисних комбінезонів. У нас також майже єдиним захистом був метал машини, тому нам навіть не дозволяли виходити з них. Три дні я провів без відпочинку: на другий вже почали сльозитися очі, на третій поопухали руки. Від наслідків аварії я лікуюся і по сей день, – поділився спогадами чорнобилець.

«Це було майже 30 років тому, – пригадує Сергій Кіріченко, який на час аварії служив у міліції. – Із-за невдалого виведення з експлуатація на енергоблоці сталася пожежа. А тоді всі вони були покриті рубіроїдом, який дуже добре горить. Пожежа спричинила важкі наслідки для несучих конструкцій станції, що призвело до вибуху. Тоді основну загрозу становили шматки графітого циліндру, які були розкидані повсюди. Від них йшло божевільне випромінювання».

Мaсштaб Чoрнoбильськoї aвaрії, нaйтяжчoї зa всю істoрію людствa тexнoгeннoї кaтaстрoфи, дoбрe відoмий як вчeним, тaк і пoлітикaм всьoгo світу.

Вже 29 років відділяє нас від Чорнобильської катастрофи, проте все ще багато розмов точиться навколо причин і наслідків цієї аварії. Незмінним залишається одне – повага до людей, які здійснили всенародний подвиг.

І нам потрібно зробити все, щоб пам’ять про людей, які ціною власного життя й здоров’я відвернули страшне лихо, не згасла, щоб не перервався зв’язок поколінь.

Анна Романенко