За те, що врятували ви життя

І на ЧАЕС ковтали злі рентгени,

Вам плата всім - державне забуття:

Петри, Миколи, Юрії, Семени.

І не виходить з сердця гіркота,

Що квітень той, мої хоробрі друзі,

Крізь біль образ у душах пророста

Щодня, немов полин-трава у лузі.

Колись від куль загинули діди.

І долю їхню випало спізнати Вам.

Героїзму замела й сліди Вітчизна.

Так помстивсь за подвиг атом.

І в душу щем зневіри насіда:

А що, як завтра горе вас покличе?

Як ти, державо наша молода,

Чорнобильцям подивишся у вічі?

М.Дубович