Впало лихо на поріг

Батьківського дому,

Ніби серед літа сніг

В небі голубому.

Нас зненацька підняло

В чужину погнало

І нуклідами лягло

Де хліби стояли.

Не чекав його наш люд

І не звав у гості.

Стронцій, цезій, інший бруд

Наші їдять кості...

Вам, державнії мужі,

Честь,хвала і слава

Та подяка від душі

За таку державу.

Про людей мішок турбот

В кожнім Вашім слові,

А потрібен Вам народ,

Як сідло корові.

Д.Герасименко